###Владислав Ващук: "Кінцівка чемпіонату мені нецікава" ###

Розмова з Владиславом Ващуком, колишнім гравцем київського «Динамо» та національної збірної України

Здавалося б, завершення футбольного чемпіонату означає загострення боротьби. Хтось з усіх сил намагається втриматися в зоні Ліги Європи, хтось б’ється за «золото», а хтось — за виживання. Тобто в різних ділянках турнірної таблиці мало б бути однаково гаряче. Втім існує інша позиція. І симпатиків у неї чимало.

— Владиславе, турнірна таблиця за два тури до завершення чемпіонату відрізняється від ваших очікувань напередодні сезону?

— Несуттєво. Але голов­не інше — завершення чемпіонату не особливо цікаве. Багато що мені зрозуміло заздалегідь. Тому не акцентую увагу на іграх, які нині відбуваються.

— Чому?

— Мені не подобаються ці матчі.

— Натякаєте на те, що наперед знаєте, хто переможе, набере очки, а хто програє?

— Так, не хочу називати конкретні поєдинки, але деякі з них зрозумілі та прості.

— Кому більше потрібно, той і здобуває очки…

— Приблизно так.

— Мабуть, ідеться про останні рядки турнірної таблиці, команди, які борються за збереження прописки в еліті? Але і зверху ще є інтрига…

— Так. Але виходить так, що тільки «Динамо» б’ється за очки. А щодо «Шахтаря», то я впевнений: цій команді просто ніде втрачати залікові бали. Сподіваюся, команда Юрія Сьоміна не втратить пункти, і відбудеться золотий матч.

— У наступному турі «Шахтар» гратиме з харківським «Металістом». Не вірите, що підопічні Мирона Маркевича зіграють із «гірниками» бодай унічию?

— Думаю, в цьому протистоянні не буде жодних сенсацій.

— На чому ґрунтується ваша впевненість?

— «Металістам» у цьому чемпіонаті більше нічого не треба. Вони посіли третє місце. Ні нижче, ні вище не перемістяться. Уже було озвучено, що лідери, які впродовж сезону провели чимало ігор, швидше поїдуть у відпустку. Звісно, гратимуть резервісти. Можливо, ці хлопці будуть «голодними» до перемог і проявлять себе в матчі з «Шахтарем». Дай, Боже, щоб так було. Але я в це не вірю.

— Отож, кінцівка чемпіонату вас уже нічим не приваблює…

— Уважно стежу тільки за поєдинками «Динамо». Хочу, щоб кияни фінішували без утрат і в золотому матчі показали, хто на сьогодні в Україні найсильніший.

— Владиславе, поговорімо про вас. Підтримуєте ігрову форму?

— Так, звісно.

— Тренуєтеся з другою командою київського «Динамо»?

— Тренуюся всюди, також усюди проводжу матчі, куди запрошують. Так і підтримую форму. Мене запрошують на футбольні зустрічі на невеликих полях. Без жодних докорів сумління їду туди. Багато хто може розцінювати це як пониження в класі чи ще щось. Насправді погоджуюся на участь у таких двобоях не через гроші. Виходжу на поле тільки заради того, щоб узяти участь у протистоянні, отримати фізичне навантаження та моральне задоволення від гри.

— Поясніть: ви зробили паузу в кар’єрі футболіста чи вже завершили її?

— Не готовий зробити це. Пішов на тренерські курси, хочу отримати ліцензію категорії «А» і «В». А що буде потім, не знаю. Не можу сказати, що я кудись повісив бутси — надалі виступаю. Можливо, ще будуть пропозиції. Коли отримаю їх, тоді зважуватиму, наскільки вони для мене актуальні. Нині готую ще один проект, тому доведеться все обміркувати.

— Цей проект футбольний?

— Так, футбольний, дитячий.

— Після луцької «Волині» ви так і не змог­ли працевлаштуватися. Руки опускаються?

— Ця перерва мене розчаровує. Інша річ, що можна перервати цю паузу та завершити кар’єру. Можна її і продовжити. З моїм досвідом, якщо почати повноцінні тренування, можна дуже швидко повернутися на хороший рівень. Якби взяв паузу молодий футболіст, йому було би складніше, адже він утрачає багато кондицій. Свою форму підтримую. Не можу сказати, що готовий на всі сто відсотків. Але не запускаю себе. Якби була ціль, до якої варто прагнути, то працював би по-іншому. А якщо такої мети немає, то не бачу сенсу «рвати» свій організм.

— Можливо, українські клуби не можуть задовольнити ваші фінансові запити?

— Завжди готовий до конструктивної розмови, високих фінансових запитів не маю. Все в межах розумного. Те саме було в Луцьку.

— Владиславе, йдете на тренерські курси, оскільки бачите себе в цій професії, чи хочете отримати диплом про всяк випадок?

— Навчатися потрібно всьому. Саме тому йду на тренерські курси. Можливо, присвячу себе тренерському ремеслу. Ще не знаю, але в кожному разі це навчання не буде для мене зайвим.

— Бачите себе в ролі агента?

— Дещо, пов’язане з роботою агента, вже виконую. Надаю допомогу, інколи до мене звертаються хлопці. Однак стати агентом не готовий. Чому? Навіть не знаю. Ніколи не пробував себе в цій сфері, маю чим зайнятися і без цього.